71.Європейський союз як суб’єкт міжнародного економічного права.

Європейський Союз виник на основі Європейського Співтовариства — Європейського економічного співтовариства, Європейського об'єднання вугілля та сталі й Європейського співтовариства з атомної енергії.

Друге і третє з названих співтовариств були створені згідно з договорами, укладеними відповідно в Парижі (1951 р.) та Римі (1957 р.).

Конституцією ЄС вважається договір, згідно з яким було створено Європейське економічне співтовариство (так званий Спільний ринок). Мається на увазі Римський договір 1957 р. У Договорі сформульовано базові принципи економічного союзу первісної шістки країн — вільний рух товарів, людей, послуг і капіталу. Договір містить норми, спрямовані на реалізацію зазначених принципів. Заборонені мита на імпорт товарів і послуг з країн-членів, кількісні обмеження та прирівняні до них заходи, а також окремі види урядового субсидування промисловості. Окрім заборон на країни-члени покладаються й певні зобов'язання.

Єдиний європейський акт 1987 р. став першою великою реформою Європейського Співтовариства. Він встановив остаточну дату створення Спільного ринку— 31 грудня 1992р. Було набагато розширено компетенцію ЄЕС у сфері регіональної, науково-технічної та природоохоронної політики. Підвищилась роль Європарламенту.

Важливою віхою на шляху європейської інтеграції став Маастріхтський договір. Його було укладено 7 лютого 1992 р. Цей договір відомий як договір про ЄС. Згідно з цим договором до тексту Римського договору 1957 р, було внесено суттєві зміни, і країни-члени перейшли від спільного ринку до більш високої форми інтеграції — економічного і валютного союзу, що передбачає запровадження і регулювання єдиної валюти ЄС. У західній літературі можна зустріти твердження, що саме Маастріхтський договір є "конституцією" ЄС(набрав чинності 1 листопада 1993р.) До складу ЄС увійшли 12 держав: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург (засновники), Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Португалія, Іспанія (увійшли до складу протягом 1973—1986 рр.).

Як організація ЄС замінив у 1993 р. Європейське Співтовариство. Європейський Союз перебрав собі всі інституції зазначеного Співтовариства, у тому числі Європарламент.

Трьома "стовпами" ЄС вважаються:

• Європейське Економічне Співтовариство;

• координація зовнішньої політики та безпеки в межах оборонного крила, яке має назву "Західноєвропейський Союз";

• координація діяльності у внутрішній судово-поліцейській сфері, зокрема з питань імміграції та надання політичного притулку.

У 1995 р. до ЄС приєдналися Австрія, Фінляндія і Швеція, кількість його держав-членів зросла до 15.

Основна мета ЄС відповідно до Маастріхтського договору:

• сприяти економічному та соціальному прогресу, який має бути збалансований і стійкий, особливо шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, зміцнення процесу економічного і соціального зближення та заснування економічного і валютного союзу, у тому числі запровадження єдиної валюти;

• усталювати власний статус та призначення на міжнародній арені, особливо шляхом здійснення загальної зовнішньої політики та політики безпеки, включаючи можливе формулювання спільної оборонної політики і політики безпеки, яка в перспективі приведе до спільної оборони;

• посилювати захист прав та інтереси громадян держав-членів шляхом запровадження громадянства ЄС;

• розвивати співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ;

• зберігати і в разі потреби переглядати й удосконалювати систему зв'язків і відносин, що склалась у співтоваристві.

1 січня 1999 р. 11 держав-членів ЄС (Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція) запровадили для розрахункових операцій (безготівкових платежів) єдину валюту — євро (з фіксацією її паритету). На початку 2002 р. планується запровадити монети і банкноти для готівкового обігу.

Валюти зазначених 11 країн припинили котирування на валютних біржах, а також використання для нарахування ставок процентів та індексів фондових бірж.

Головна особливість механізму ЄС полягає в тому, що його органи уповноважені з низки питань приймати рішення, які мають пряму обов'язкову силу для країн-членів. Це означає, що їм передані відповідні прерогативи національних властей.

До керівних органів ЄС належать (див 25).

<< | >>
Источник: Книжный портал. Міжнародне економічне право. Опорний конспект лекцій.. 2012

Еще по теме 71.Європейський союз як суб’єкт міжнародного економічного права.:

  1. 48.Форми участі держав у міжнародних економічних відносинах.(33). 49.Держава як суб’єкт міжнародного права.
  2. 43.Міжнародна економічна організація як суб’єкт міжнародних економічних відносин.
  3. 53.Міжнародна організація як суб’єкт міжнародних економічних відносин.(43).
  4. 22.Європейське економічне співтовариство в системі міжнародних економічних організацій.
  5. 28.(34).Європейська економічна комісія як регіональна міжнародна економічна організація.
  6. 76.Міжнародне економічне право як галузь міжнародного права.(73). 77.Правове регулювання міжнародних економічних договорів.
  7. 54.Питання укладення міжнародних економічних договорів.(21,24). 55.Характеристика загальних принципів міжнародного економічного права.
  8. 56.Загальна характеристика правового забезпечення виконання міжнародних економічних договорів. (24,35,51). 57.Особливості джерел міжнародного економічного права та їх відмінність від джерел національного права України.
  9. 61.Міжнародно-правові звичаї, рішення міжнародних організацій, міжнародні кодекси як джерела міжнародного економічного права.
  10. 66.Форми участі держав у міжнародних економічних відносинах.(33,48). 67.Співвідношення між міжнародним правом, міжнародним публічним правом, міжнародним економічним правом.
  11. 74.Суб’єкти та види зовнішньоекономічної діяльності.(12). 75.Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень.
  12. 89.Міжнародне торгове право – складова частина міжнародного економічного права.
  13. 51.Контроль виконання міжнародних договорів.(24,35). 52.Характеристика спеціальних принципів міжнародного економічного права.
  14. СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА
  15. 73.Міжнародне економічне право в системі міжнародного права.(76).
  16. 58.Поняття і система принципів міжнародного економічного права.
  17. 31.Міжнародні економічні договори – основне джерело міжнародного економічного права.
  18. 70.Система міжнародного економічного права.
  19. 82.Поняття міжнародного економічного права.(58).
- Право интеллектуальной собственности - Авторсое право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Защита прав потребителей - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История государства и права - Коммерческое право - Конституционное право России - Криминалистика - Криминология - Международное право - Муниципальное право - Налоговое право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право социального обеспечения - Правовая статистика - Правоохранительные органы - Правоприменительная практика - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Теория права - Трудовое право‎ - Уголовное право России - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право - Экологическое право‎ - Экономические преступления - Юридическая этика - Юридические лица -